"Повернення у мирне життя — наш другий фронт": як і навіщо готуватимуть помічників ветеранів
У чому проблема?
Демобілізовані військові, тим паче захисники, які отримали інвалідність внаслідок війни, потребують гідної зустрічі в суспільстві, адаптації до мирного життя, фактично нового знайомства з родиною. Адже вони вже ніколи не будуть такими, як раніше. Водночас вже зараз Україна відчуває шалений дефіцит кваліфікованих кадрів. Та він посилиться ще, коли почнеться повномасштабна відбудова зруйнованої країни. Як пов'язані ці два виклики між собою і як вирішувати їх комплексно?
Яке рішення?
Працевлаштування є важливим фактором реінтеграції воїнів та ефективного їх повернення до мирних реалій та соціалізації. Це усвідомили у Мінветеранів. Саме створення освітньої екосистеми для ветеранів на різних рівнях — від нетривалих тренінгів до повноцінних курсів та програм підготовки як фахівців робітничих професій, так і інкубація ветеранського бізнесу й відкриття нових освітніх горизонтів.
Такою новою професією, яка водночас забезпечить постійною зайнятістю колишніх воїнів і воїнок є місія помічника ветерана в сервісних офісах у громадах. Готуватимуть їх саме Центри ветеранського розвитку — такі, як пілотний Дніпровський, Вінницький, і наймолодший з усіх Львівський. Щойно інститут помічника ветеранів масштабується на всю державу після цьогорічної апробації у чотирьох областях, можна буде говорити й про появу рекрутерів та своєрідних ейчарів, що у своєму ветеранському ком'юніті знаходитимуть індивідуальні рішення з працевлаштування чи перенавчання побратимів.
Центр ветеранського розвитку
Як облаштоване місце підготовки ветеранських помічників
Це великий простір, поділений прозорими стінами на три зони — навчальні класи. Всі вони інклюзивні — столи можна відрегулювати за висотою та кутом нахилу. Також у класах є вся необхідна техніка — ноутбуки, монітори, принтери, проєктори тощо. Забезпечує всім необхідним такі класи Міжнародна організація з міграції — активний донор та партнер Мінветеранів.
Перший заступник міністра у справах ветеранів Олександр Порхун зауважив: Центри ветеранського розвитку виступатимуть як ключові пункти підтримки для ветеранів і включатимуть професійну адаптацію, кар'єрні консультації, профнавчання, курси, психологічну підтримку ветеранів і членів їхніх сімей. Також він повідомив, що в майбутньому, коли у вишах держави створять мережу таких Центрів, ветерани зможуть здобувати фахову освіту не лише у себе в регіоні, а і їхати в інші міста й опановувати потрібні їм спеціальності. Така освітня екосистема дозволить здобути різні фахи за тим напрямком, якому майбутній ветеран надає перевагу після демобілізації.
Олександр Порхун
Як працює повернення з війни у нову місію порятунку
Ми поспілкувалися з потенційними слухачами курсів підготовки помічників ветерана — обидва воювали й торік зазнали поранень, що призвели до інвалідності. Але вони опанували себе, пройшли тривалу реабілітацію й тепер вирішили допомагати побратимам адаптуватися до іншого життя.
Молодший сержант Олександр Марков був командиром взводу зв'язку 110-ої окремої механізованої бригади ім. генерал-хорунжого Марка Безручка. Закінчив технікум електронних приладів, потім Вінницький педуніверситет за фахом учитель трудового навчання. На війні з початку березня 2020-го. Воював на Авдіївському напрямку, де отримав поранення.
"Виїхали танки противника, почали стріляти прямою наводкою. Я втратив одну ногу, а з іншої відірвало литку. Товариші теж вижили, але їх добряче посікло. На жаль, цього року в їхній бліндаж потрапила російська ракета С-300, всі загинули…
Три місяці я був на візку, довго лікувався. Багато таких хлопців перебувають у депресії через думку, що нікому непотрібні. Мій знайомий із Запоріжжя настільки був «на межі», що якби ми не розмовляли один з одним, йому було б значно важче. Зараз він практично в нормі й чітко бачить своє майбутнє. Зрозуміло, що побратимам потрібна підтримка, і я хочу бути корисним їм, і собі звісно. Підтримую ініціативу Мінветеранів, оскільки ще багато тих же поранених не знатимуть, куди і як звертатися, як потім з усім цим жити", — говорить Олександр.
Олександр Марков
Старший солдат Загорулько Сергій зазнав поранення під Миколаєвом у березні 2022 року, втратив частину ноги, майже 8 місяців перебував на лікуванні. Загалом воював з 2014-го. Тоді на їхній підрозділ йшли три колони росіян. Наші попалили бензовози рашистів і згодом підбили ворожі танки й не пустили ворога у місто. Сергій має мирні професії фінансиста та фахівця банківської справи. Кандидат у помічники ветерана збирається пройти належне навчання у межах пілотного проєкту.
"Забезпечити побратимам безпроблемне повернення у мирне життя — наш другий фронт. Хочу допомогти працевлаштувати захисників і захисниць, це важливо для них, адже більшість прагне бути серед людей, трудитися. Але найважливіше, і я сам це пройшов, аби вони оминули бюрократичні кола, якими доводилося походити за довідками та рішеннями. Ми зможемо підказати, як все оформити, на які нюанси звернути увагу", — розповідає про свою майбутню місію Сергій Загорулько.
Сергій Загорулько
Як формують пул кандидатів у помічники ветерана
Після відбору комісіями, які вже створені в областях, кандидатів на посади помічників ветерана направлять на навчання. До складу комісій, що мають свого секретаря і голову, входять представники територіальних громад, фахівці управлінь у справах ветеранів війни обласного рівня, психологи, представники Мінветеранів та інститутів громадянського суспільства.
Про прозорість роботи відбірних комісій ми запитали члена такого органу, що вже працює у Вінниці.
"Спочатку учасники комісії бачать неперсоніфіковані дані осіб, які правильно заповнили й подали заявку на участь у пілотному проєкті та надали підтвердження, що є ветеранами або членами сімей загиблих Захисників. І «дружина когось з міськради» апріорі ніяк не може потрапити у цей відбір", — пояснює Євгенія Григорук, заступниця начальника управління у справах ветеранів війни й начальниця відділу допомоги ветеранам війни Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької ОВА.
Євгенія Григорук
Основним завданням комісій під час проведення співбесід з кандидатами у помічники ветеранів буде саме персоніфікація заявок. Тобто проведення співбесід вже після попереднього опрацювання анкет.
"Комісії не так важливі знання кандидатів про нормативно-правові акти чи специфіку роботи профільних структур, принципів їх взаємодії. Для нас найвизначнішим є внутрішня мотивація людини, яка подається на посаду помічника ветерана, оскільки відповідній методиці їх навчать після відбору", — продовжує Євгенія Григорук.
Кандидати проходитимуть тест на емпатію, внутрішню мотивацію, стресостійкість, стійкість у спонуканнях. Ось, за словами співрозмовниці, це і є основні критерії та ключові аргументи для комісії, бо робота з кожним ветераном, членами їхніх сімей не є шаблонною. У кожному випадку маємо унікальну історію, в яку слід увійти та дати їй раду. Тому у відборі чи не останнє слово буде за психологом.
Пані Григорук зазначила, що комісії розпочинають співбесіди, вже готовий графік роботи, також ветеранам дадуть початкове розуміння, чим вони надалі займатимуться. Допоможуть у цій роботі методичні рекомендації, підготовлені Мінветеранів та встановлена шкала оцінювання.
Фото: Віталій Сударкін
Додати коментар